Відповідальна за розділ: заступник директора з навчально-виховної роботи Данечкіна О.А.

Олександрі́я — місто обласного підпорядкування Кіровоградської області, центр Олександрійського району. Місто розташоване на сході області, на відстані 75 км на північний схід від Кропивницького. Разом із підпорядкованими Олександрії селищами Олександрійське, Пантаївка площа міста становить 6 142 га.

Олександрією протікають дві річки Інгулець та Березівка, Березівка впадає в Інгулець на території міста.

В якому році землі, де згодом виникла Олександрія, стали частиною вольностей Війська Запорозького Низового, встановити важко. Перші згадки про це зафіксовані ще у 1576 році. Як складова частина Запорожжя, Олександрійщина входила до держави Богдана Хмельницького.

Перша згадка про поселення Усиківку на території міста датується 1746 роком. Відповідно до напівлегендарної версії, поселення виникло як козацький зимівник, заснований запорозьким козаком Вусом, разом з побратимами та молодими козаками (джурами). Від часу свого заснування Усівка (або Усиківка) була укріпленим пунктом, який стояв на шляху набігів кримських татар та походів шляхти на землі обабіч Інгульця. Поселення стояло на важливому торговому чумацькому шляху з Полтави у Крим.

Історичним центром міста є місце біля впадіння річки Березівки в Інгулець, завдяки зручності оборони поселення, обмеженого з двох сторін річками. Зараз на цьому місці знаходиться центральний міський парк культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка та культурно-спортивний комплекс «Ніка» (центральний міський стадіон).

У 1752—1764 роках в Усівці була розміщена 3 рота новосербського Пандурського полку. В цей час було створено Нову Сербію, російський уряд створює військові поселення. Новими поселенцями були переважно серби, румуни, хорвати, болгари. Замість Усиківки з'являється шанець Бечея або Беча, нова назва походить від назви річки в Сербії.

З 1784 року укріплення Бечея стало повітовим містом з назвою Олександрійськ. Пізніше назва міста змінилася на Олександрію.

Основним заняттям олександрійців та мешканців навколишніх сіл у першій половині XIX століття були землеробство, городництво та вирощування баштанних культур.

В кінці XIX ст., на початку ХХ ст. у місті активізується культурне життя.

У 1917–1920 роках Олександрія пережила соціальні потрясіння, неодноразову зміну влади. У травні 1919 року Олександрія була центром антибільшовицького повстання під керівництвом отамана Никифора Григор'єва. 23 травня 1919 року силами Червоної Армії повстання було ліквідовано.

6 серпня 1941 року війська Третього рейху зайняли Олександрію без бою. За час окупації нацистами було знищено майже всю єврейську громаду міста (більше 2,5 тисяч осіб), розстріляно 320 мирних жителів і більше 5,5 тисяч військовополоненних. В місті діяло 5 підпільних груп. Олександрія була взята радянськими військами 6 грудня 1943 р.

Після Другої Світової війни Олександрія стала містом шахтарів та машинобудівників.

Сучасна Олександрія – затишне і привітне місто. В Олександрії є кілька паркових зон. Найбільший в місті парк імені Т. Г. Шевченка знаходиться біля місця впадіння Березівки в Інгулець. В східній частині міста розташований парк «Молодіжний». Парк біля міського палацу культури є найстарішим в місті, він існував ще до радянської влади й називався тоді міським бульваром. Також є сквери на Покровській площі, біля палацу культури мікрорайону Перемога, і великий сквер на центральній Соборній площі.

Більше про історію Олександрії

Історія міста на сайті "Олександрійські новини"

Книги письменників-земляків у бібліотеках Олександрії

Книга В.Жванка "Барокові закапелки Олександрії"

Книга «Стара Олександрія в листівках і фотографіях» (А.Кохан, Л.Сурженко).

Коментарi