Відповідальна за розділ: заступник директора з навчально-виховної роботи Данечкіна О.А.

Леонід Попов

Кіровоградщина багата славними людьми та видатними особистостями. Місто Олександрія - не виключення. У різних галузях науки і мистецтва є імена олександрійців, чий внесок і чия праця є неоціненними. Ми маємо пишатися своїми земляками і знати про їхню діяльність.

Однією з видатних постатей Олександрії є космонавт Леонід Попов. Здавалося б, тема космонавтики вже не є актуальною, і перші кроки до космосу давно в минулому. Проте якби не було тих перших кроків і перших героїв-дослідників, не було б і сучасної української космонавтики.

Леонід Попов народився 31 серпня 1945 в місті Олександрії Кіровоградської області. З 1952 до 1959 року навчався в Олександрійській школі № 17. Середню освіту здобув в середній школі № 6.

У 1968 році закінчив Чернігівське вище військове училище льотчиків (ВВАУЛ) з дипломом «льотчик-інженер». У 1976 році закінчив факультет заочного навчання у Військово-повітряній академії (ВПА) ім. Ю. А. Гагаріна. Блискуче оволодів мистецтвом польоту на швидкісних реактивних винищувачах. Закінчив також Військову академію Генерального штабу ПС СРСР ім. К. Є. Ворошилова (1989). Генерал-майор авіації (1990).

Здійснив 3 космічних польоти. Перший політ (1980) тривав 185 діб, проходив на космічному кораблі «Союз-35» з посадкою на «Союз-37». За успішне виконання завдань польоту Леоніду Попову було присвоєно звання «льотчик-космонавт СРСР» та звання Героя Радянського Союзу.

Другий політ відбувся у 1981 році на космічному кораблі «Союз-40» в складі міжнародного космічного екіпажу. Політ тривав 9 діб, польотне завдання було успішно виконано. За цей політ Леоніду Попову присвоєно звання двічі Героя Радянського Союзу.

Третій політ було здійснено на космічному кораблі «Союз Т-7» та орбітальній станції «Салют-7».

За три рейси у космос Л.Попов налітав 200 днів 14 годин.

Завершивши політи у космос, полковник Попов працював інструктором-космонавтом Центру підготовки космонатва ім. Гагаріна, а перед виходом на пенсію - в Головному управлінні озброєння ВПС Міністерства оборони СРСР (з 1992 року Російської Федерації).

У 1990 році присвоєне військове звання генерал-майор авіації. У 1995 році звільнений у запас за віком.

Леонід Попов одружений, має сина та доньку. Зараз мешкає в місті Москва. Космонавту в його рідному місті був встановлений пам'ятник.

Нагороди та звання

• Двічі Герой Радянського Союзу (1980, 1981).
• Три ордена Леніна (1980, 1981, 1982)
• Герой Угорської Народної Республіки (1980).
• Герой Праці Соціалістичної Республіки В'єтнам (1980).
• Герой Республіки Куба (1980).
• Герой Соціалістичної Республіки Румунія (1981).
• Заслужений майстер спорту СРСР.
• Льотчик-космонавт СРСР
• Державна премія України (1982).
• Почесний громадянин м. Олександрії.

Також нагороджений десятьма ювілейними медалями.

На парадному кітелі у Леоніда Івановича, крім інших орденів і медалей - 6 зірок Героя! Дві радянські, решта - від Угорщини, Куби, В'єтнаму та Румунії.

Румунська - найдорожча (всипана 21 брільянтом) і найрідкісніша. На початку 90-х років до Леоніда Івановича приїхали підозрілі "колекціонери", наполегливо переконували продати їм цей раритет. Але космонавт відмовився. Щось подібне відбувалося і з подарунком Леоніда Івановича краєзнавчому музею Олександрії. Там серед інших його речей зберігається і скафандр. За ним також неодноразово приїжджали колекціонери.

Переглянути відеоролик про Л.Попова

Полюс життя

У кожного в житті бува свій полюс:
Рекорд у спорті чи в науці відкриття,
В Попова полюс цей сягає в космос,
Щоб залишити слід на все життя.
Легких шляхів до злету не буває.
Перемагають лише сильні й вольові,
Щасливий той, хто мрію підкоряє.
Таких в путі не зломить буревій.
Колись і він, простий хлопчина Льоня,
Літав у мріях світлих до зірок.
І несли мрії, як гарячі коні,
Його у вись, вперед за кроком крок,
Він підкорив свій заповітний полюс,
Усе зборов і досягнув мети,
Щоб тим, хто потім полетить у космос,
Сягнути більшої ще висоти.

Вячеслав Колесников (із газети «Ленінський прапор» 12 квітня 1983 року)

Мало хто знає, що у нашого земляка запатентовані три рацпропозиції. 1968 року після закінчення Чернігівського вищого військового училища льотчиків приступив Леонід Іванович до служби у Військово - Повітряних силах СРСР льотчиком – винищувачем. Ці перші роки входження у професію стали міцним фундаментом для усієї подальшої і земної, і космічної діяльності. У 1970 році Леонід Іванович зробив перше відкриття не лише для себе, але і для світової аерокосмічної промисловості: він винайшов швидко роз‘ємну петлю для навішування дверей літального апарату. Мета винаходу полягала у розробці пристрою для кріплення дверей до фюзеляжу, за допомогою якого у випадку аварії двері можна відчинити без оберту їх на петлі. Винахід – з галузі авіаційної техніки, і, зокрема, для відокремлених люків фюзеляжів пасажирських літаків, які призначені для евакуації пасажирів у випадку аварійної ситуації. Уже у наступному 1971 році він винайшов механізм для відкриття і закриття ліхтаря кабіни літальних апаратів.

Спогади космонавта Л.Попова

Спогади про Леоніда Попова

Коментарi